Комунальний заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 21 "Сонечко" Жовтоводської міської ради








ПОРАДИ ПСИХОЛОГА

Apr 7, 2022
Як впоратися з панікою. Поради щодо підтримки дітей, які сумують за домом.

Чотири вправи для швидкого зниження стресу дитини під час гострих кризових ситуацій.

Аромат квітів: попросіть дитину уявити, що вона нюхає квітку, глибоко вдихаючи через ніс і видихаючи через рот.
М'яч-антистрес:  зробіть власний м'яч для зняття стресу, наповнивши тканину, пластикові пакети чи повітряну кульку сухою гречкою, рисом або іншою крупою. Коли дитина відчуває стрес вона може стискати м'яч аби зняти м'язову напругу.
Маленький зайчик:  запропонуйте дитині зробити  3 швидких вдихи через ніс і 1 довгий видих через рот, ніби зайчик у садочку.
Безпечна прогулянка: намагайтеся разом уявити собі безпечний простір,  яким  би він повинен бути. Хай ваша дитина висловиться, як вона відчуває себе в цьому місці та що там бачить.

 

Поради щодо підтримки дітей, які сумують за домом.

Перш за все, емоційний стан дитини залежить від емоційного стану найближчого оточення і про це важливо пам’ятати. Коли дитина ставить вам питання: «Коли ми повернемось додому», «Коли ми побачимо тата», «Коли я побачу друзів» тощо, – нормально не знати відповідь на них. Не давайте дітям обіцянок та інформації, в якій ви не впевнені.

        Як підтримати дитину дошкільного віку:

Поясніть дитині, чому ви зараз тут: «Тут немає сирени / гучних звуків, тут тихо».
Поясніть, чому тато/інший значимий дорослий (чоловік чи жінка, який/яка служить в ЗСУ або належить до ТРО), зараз знаходиться не з вами: «Тато/мама/інша людина там, тому що захищає нашу країну/місто/село».
Поясніть, чому інші родичі – не з вами (стосується тих, які є значущими для дитини і залишились вдома): «Вони залишились вдома, тому що вони прийняли таке рішення/ не мали змоги виїхати разом з нами / допомагають стареньким» тощо.
Щоб допомогти дитині впоратися зі смутком, запропонуйте намалювати малюнок своїх відчуттів або малюнок татові/бабусі/діду/брату – тим, хто не поруч.
За можливості, дайте змогу дитині побачитись з близькими, які залишились: покажіть фотографії / відео або спілкуйтесь відео зв’язком.
Запропонуйте дитині пограти у гру, в яку з нею грала близька людина, за якою сумує дитина.
Якщо дитина дуже сумує за якоюсь іграшкою, яка залишилася вдома, спробуйте знайти іншу, запитайте в дитини, щоб натомість це могло бути.
Якщо дитина сумує та плаче за домом, дайте можливість посумувати та поплакати, скажіть: «Я розумію тебе та те, чому тобі сумно, мені також сумно» або запропонуйте: «Ти можеш намалювати сумного смайлика та намалювати або розповісти мені, що би цей смайлик хотів зробити, щоб йому стало добре, або що його може заспокоїти».  Далі допоможіть дитині стабілізуватися, включивши її до звичної для неї/улюбленої активності.
Якщо дитина довгий час плаче і застрягла в цьому стані, важливо переключити на просту дію та сприяти тому, щоб дитина проговорила, про що саме вона плаче (наприклад: «Давай я буду мама-кенгуру, а ти зможеш застрибнути в кишеньку з пледу і побути там, поплакати. А коли ти будеш готовий / готова заспокоїтися, то вистрибнеш із цієї кишеньки»). Необхідно створити безпечне місце, куди дитина може ховатись, плакати, згадувати будиночок, тата або інших родичів, які зараз не з вами. Якщо стан дитини не зміниться протягом 3 тижнів, вкрай важливо звернутися за допомогою до професійного психолога.
Намагайтеся дотримуватися режиму дня та ритуалів, які були звичними вдома: ранкові процедури,  прогулянки, читання перед сном, сон тощо.
Обіймайте дитину.